«Гайдамаки» повернулися із Сибіру - 8 Березня 2010

Днями відбулися перші концерти «Гайдамаків» в Росії. Гурт зібрав два повних зали у місті Сургут –нафтовидобувній столиці країни, найбільшому місті Західного Сибіру з кліматом Крайньої Півночі.
Подорож у Сибір нагадала музикантам власне відкриття Канади кілька місяців тому: красива земля, безмежні простори, щедра природа, багата на «чорне золото». Як індійці гурони та ірокези в Канаді, Югру (Ханти-Мансійський автономний округ, до якого належить Сургут) колись населяли місцеві народи ханти і мансі, які змушені були поступитись завойовникам і тепер майже зникають, не знаходячи спільну мову з державами. Вони зберігають свої традиції, не сприймають техногенної цивілізації, залишаються вірні силам природи і своїм богам. Місцеві морози вище 30 градусів, над містом біла димка, сонце стоїть низько, темніти починає вже о першій дня. На площах зведені замки зі снігу та казкові льодяні скульптури.

- Суворий край, щирі, помірковані люди, помітна мультикультурність: азербайджанці, татари, росіяни, українці, - розповідає басист «Гайдамаків» Володимир Шерстюк. - Серед них немає випадкових людей – усі працюють у нафогазовій промисловості. Коли злітаєш на літаку вночі і бачиш безкрайній простір, вкритий вогнями від палаючих газових вишок – це видовище незабутнє.

У Сургуті дійсно багато українців – вони переселялись сюди протягом століття за різних історичних умов, а особливо в 60-х, коли в Сибіру відкрили родовища нафти і газу. Українська громада Югри складає 300 тисяч осіб, але в Сургуті вона малоактивна. Тут, на відміну від діаспори в Польщі чи Канаді, друге покоління українців уже асимілювалося і вважає себе росіянами – коріння та мову пам’ятають лише старші люди. Саме вони запрошують в гості українських артистів, тепло приймають, професійно організовують концерти.
«Гайдамаків» слухали за радянською звичкою – чемно, спокійно, як у філармонії. Потім люди зізналися, що отримали культурний шок і ніколи нічого подібного не чули, що цілком можливо в умовах інформаційного вакууму, який там, на жаль, панує.