Матеріали Нюрнберзького процесу в яких згадується про ОУН-УПА. Інформація до роздумів і об'єктивних дискусій навколо ОУН-УПА і Степана Бандери.
Це документ 014-USSR – СЕКРЕТНИЙ ЦИРКУЛЯР АЙНЗАЦГРУПИ С-5 (оперативні військово-терористичні частини, створені гітлерівцями для ліквідації населення), датований 25 листопада 1941 року. У ньому констатувалося як достовірно встановлений факт, що "рух Бандери" готує антинімецьке повстання на окупованих територіях з метою створення незалежної української держави! У зв'язку з цим айнзацгрупі було наказано всіх виявлених бандерівців розстрілювати після ретельного допиту. А всі протоколи допитів негайно відправляти начальству. Цей доказ, представлений трибуналу радянськими прокурорами, свідчить, що бандерівці були жертвами ще одного злочину нацистів – позасудових розправ за ознакою належності до політичної організації.
Ще один документ – звіт Головного управління нацистської Німеччини про події в Україні,
... Читати далі »
Упівці й червоноармійці хоча й були по різні сторони барикад, проте нерідко виявляли приклади взаєморозуміння і навіть співпраці
У 1944 році ще не було видно кінця одній війні, а на Західній Україні вже розпочиналася друга. Червону армію зустріли не тільки німецька оборона, а й партизанські загони УПА. Перші серйозні сутички між УПА й армією, що наступала, сталися вже в січні 1944-го біля села Корчиця на Волині. Надалі Червона армія мусила постійно оборонятися від повстанських загонів у флангах і тилах – тільки в лютому 1944-го на самій лише Рівненщині загони «з лісу» напали на червоноармійців 154 рази. Червона армія втратила в цих сутичках 439 солдатів та офіцерів. Надалі траплялося по кілька сутичок на день: була весна – найкращий час для партизанів. Радянські військові у регіоні прибували постійно.
Наддніпрянський яструб Дмитро Карпенко-«Яструб» – символ долі українця на віражах «кривавого століття».
Колишній капітан Радянської армії став героєм національного руху опору
65 років тому, в грудні 1944-го, загинув курінний Української повстанської армії Дмитро Карпенко-«Яструб», командир повстанських відділів у бою під Уневом, перший кавалер Золотого Хреста заслуги І класу. Якби не випадкова куля, «Яструб» виграв би ще не один бій. Адже воював із Червоною армією, чию тактику, організацію, сильні та слабкі боки знав як «Отче наш». І здобув він ті знання у її ж рядах, бо війна застала Дмитра Карпенка в однострої капітана ЧА.
Вони налаштовані працювати з нами, без нас і проти нас
Вашингтон – Нещодавно розсекречені архіви Центрального розвідувального управління США проливають світло на встановлення контактів та початок співпраці між ЦРУ та Українською Головною Визвольною Радою (УГВР), створеною у 1944 році для політичного керівництва збройною боротьбою Української Повстанської Армії (УПА). Ці документи змальовують природу угоди, на базі якої відбувалася співпраця між двома сторонами та надають важливу інформацію про те, якими були перші спеціальні операції на початку «холодної війни».
Один із документів, що називається «Операція Белладонна», описує за яких обставин і чому уряд США увійшов у контакт із представниками УГВР у Римі, і чому саме УГВР було вибрано як партнера.
Як свідчить документ, ця співпраця була вигідна обом сторонам і була спрямована на підтримку українського визвольного руху з одного боку, і на постачання інформації про радянські плани у повоєнній Європі, з іншого.
Справжні борці за незалежність України - Чорні Ворони степів
Микола Скляр (Шкляр) - отаман Чорний Ворон, народився у м. Жовті Води, Катеринославської губ.
— жовтень 1920, с. Розумівка Чигиринського пов. Київської губ., тепер Олександрійський р-н Кіровоградської обл.).
— військовий діяч часів УНР, повстанський отаман (1919 – 1920),
— командир кавалерійського полку, другий помічник командувача Кримського корпусу Повстанської армії Нестора Махна, командир ударно-розвідувального загону Степової дивізії Костя Блакитного (серпень – жовтень 1920).
Навчався в Катеринославському гірничому інституті. У травні-липні 1919 року взяв участь у повстанні отамана Матвія Григор'єва проти "комуни і чрезвичайок". З серпня 1919 року – сотник Повстанської армії Нестора Махна. Невдовзі Скляр стає другим помічником командувача Кримського корпусу Повстанської армії, згодом – командиром кавалерійського полку. "Называл себя анархистом,
... Читати далі »
Василь Шкляр: «Мій Чорний Ворон – це білий янгол волі»
Василь Шкляр
Наш гість – письменник Василь Шкляр, переможець усіх престижних літературних конкурсів, його вважають батьком українського бестселера, приміром, чималого «шурхоту» наробили його романи «Тінь сови», «Ностальгія», «Ключ», «Елементал», «Кров кажана» та інші. Лише культовий «Ключ» зібрав цілу колекцію нагород і останніми роками витримав дванадцять видань в Україні та за кордоном. Улюблена премія Василя Шкляра – «Автор, чиїх книжок найбільше вкрали з книгарень».
Нещодавно письменник презентував новий твір – «Чорний Ворон», у якому відтворює одну з найдраматичніших і найбільш замовчуваних сторінок нашої історії – боротьбу українських повстанців проти окупаційної влади у 20-х роках минулого сторіччя. Роман здобув першу премію Ліги українських меценатів і вийшов одночасно у двох видавництвах: «Ярославів Вал» і «Клуб сімейного дозвілля». Письменник працював над книжкою 13 років. У «групі підтримки» – Михайло Слабошпицький, виконавчий директор Ліги українських меценатів, критик, лауреат Шевченківської премії, та Володимир Яворівський, голова комітету ВРУ з питань культури і ду
... Читати далі »
Кольорові раси та їх вплив на українські расові елементи
(З викладу д-ра Ростислава Єндика в Українськім Науковім Інституті)
Мову і правопис ориґіналу збережено. Число 2136 "ЧАС” з дня 21. квітня 1936. Сторона 3.
Серед людських рас панує принцип двоякої боротьби: аґональної і континентальної. Напрямком першої є добір серед громади, а друга покривається з кольоніяльним завойовництвом. Пімічується ступневий занепад Заходу з причини деякого частинного ослаблення біольогічної динаміки. Це ослаблення використовують колірові племена й організуються під расовим кличем – "бий білих”. Провід обіймає Японія і большевики. Загалом у часі 1800-1932 р. зросло число кольорової людности в 3,5 разів, число ж білої людности лише в 2,3 разів. Причини жилавости японського народу лежать у їхньому довгом
... Читати далі »
Нещодавно Президент видав указ про святкування 95-річчя перемоги українських Січових стрільців на горі Маківка. Про що не забарилася висловитися Росія, назвавши таке святкування "недружнім кроком”. Я є противником святкування окремих битв, незалежно чи це Конотоп чи битва на горі Маківка. Бо святкуючи ту чи іншу битву, ми немов продовжуємо святкувати війну – а для мене це невиправдано як з історичної, так і моральної точки зору. Але я є прихильником святкування ідей та формувань, які з цих ідей випливають. Чи є що святкувати та вшановувати, коли йдеться про Українських січових стрільців? Безумовно. Українські січові стрільці - це одна з тих ідей, нарівні з козацтвом, без яких важко говорити про сучасну Україну – і то в ширшому, порівняльному контексті. Поясню, що, по-перше, Українські Січові стрільці не були унікальним військовим формуванням. Національно-військові формування, на зразок січових стрільців, виникли під час Першої світової війни і створювалися, як на боці Російської імперії, так і на боці Австро-Угорської імперії. Нагадаю, що обидві армії були імперські – а наскіл
... Читати далі »
«Дивно, як політична вистава з анфемою, влаштованою Мазепі Петром I для здійснення певних завдань, на три сторіччя вкорінявся в свідомості більшості російських істориків. Прокляття «зради» - звинувачення, яке сприймалося сучасниками, лише як привід для знищення автономії України, набуло форми аксіоми і незаперечного гріха», - це не пасаж з виступу Ющенка або Філарета. Це питання, яке ставить російський дослідник Тетяна Таїрова-Яковлєва, що написала книгу «Мазепа» (видана в серії "ЖЗЛ”) - історично вивірену біографію гетьмана Івана Мазепи, - в передмові до своєї книги. Цю книжку можна, поза сумнівом, вважати подарунком всьому українському народові, точніше – всім українським громадянам, яким дорога історія їх країни та історія їх Церкви. Я читала книгу не на одному диханні, це все-таки серйозне історичне дослідження, але окремі місця перечитувала по кілька разів, з хвилюванням і подякою до автора. Ще раз пробігла очима її останні сторінки: «Давно час відмовитися від політичної анафеми і проклять на адресу Мазепи і постаратися здобути урок з трагедій наших предків. Не варто слідувати пропагандистським штампам, які намагалися поясн
... Читати далі »
Паском по дупі б'ють комуністичних агітаторів у Тернополі
Серед білого дня у присутності багатьох свідків на центральній площі Тернополя було вщент зруйновано агітаційний намет Компартії України. Виконавці цієї операції, члени обласної організації націоналістичного об'єднання «Тризуб», також ліквідували червоний прапор, що майорів над наметом, та всі агітаційно-пропагандистські матеріали, а одного з юних агітаторів привселюдно «покарали» прадідівським способом — несильно побили ремінцем по тому місцю, звідки ноги ростуть. Як повідомив «УМ» керівник обласного «Тризуба» Юрій Махов, це було суто символічне побиття. Водначас він заявив: «Це вперше за всю історію незалежної України комуністи вдалися в Тернополі до такої прямої агітації, що є знущанням над нашим народом. «Тризубівці» вважають своїм обов'язком не допустити такого знущання, тому я прийняв рішення про ліквідацію цього намету. Кілька днів тому ми вжили подібних попереджувальних заходів, але це не допомогло, тож цього разу вдалися до радикальніших методів. Ми не боїмося покарання, бо правда на нашому боці — ми відстоювали честь усіх українців!» Після вчиненого хлопці, одягнуті в чорні однострої, нікуди не тікали, а коли
... Читати далі »
Оказывается, что самые яркие фигуры русской истории, персонажи многих научных исследований и художественных произведений - Емельян Пугачев
и Степан Разин - по происхождению были украинцами. "Вечная
малороссийская наклонность к неудовольствию" - эта черта Емельки Пугача
была выделена в материалах следственной комиссии после его вероломного
ареста, и именно эту черту каратели считали одной из главных причин
бунтарства этого украинского казака, пытаясь не замечать других,
социально-политических...
Между тем Емелька Пугач был, можно
сказать, чуть ли не первым политическим деятелем, который понял, что
порабощенные народы России не смогут освободиться самостоятельно, в
одиночку, а лишь после развала всей колониальной импери
... Читати далі »
У 1944 році ще не було видно кінця одній війні, а на Західній Україні вже розпочиналася друга. Червону армію зустріли не тільки німецька оборона, а й партизанські загони УПА. Перші серйозні сутички між УПА й армією, що наступала, сталися вже в січні 1944-го біля села Корчиця на Волині. Надалі Червона армія мусила постійно оборонятися від повстанських загонів у флангах і тилах – тільки в лютому 1944-го на самій лише Рівненщині загони «з лісу» напали на червоноармійців 154 рази. Червона армія втратила в цих сутичках 439 солдатів та офіцерів. Надалі траплялося по кілька сутичок на день: була весна – найкращий час для партизанів. Радянські військові у регіоні прибували постійно. 
65 років тому, в грудні 1944-го, загинув курінний Української повстанської армії Дмитро Карпенко-«Яструб», командир повстанських відділів у бою під Уневом, перший кавалер Золотого Хреста заслуги І класу. Якби не випадкова куля, «Яструб» виграв би ще не один бій. Адже воював із Червоною армією, чию тактику, організацію, сильні та слабкі боки знав як «Отче наш». І здобув він ті знання у її ж рядах, бо війна застала Дмитра Карпенка в однострої капітана ЧА. 
Вашингтон – Нещодавно розсекречені архіви Центрального розвідувального управління США проливають світло на встановлення контактів та початок співпраці між ЦРУ та Українською Головною Визвольною Радою (УГВР), створеною у 1944 році для політичного керівництва збройною боротьбою Української Повстанської Армії (УПА). Ці документи змальовують природу угоди, на базі якої відбувалася співпраця між двома сторонами та надають важливу інформацію про те, якими були перші спеціальні операції на початку «холодної війни». 
Наш гість – письменник Василь Шкляр, переможець усіх престижних літературних конкурсів, його вважають батьком українського бестселера, приміром, чималого «шурхоту» наробили його романи «Тінь сови», «Ностальгія», «Ключ», «Елементал», «Кров кажана» та інші. Лише культовий «Ключ» зібрав цілу колекцію нагород і останніми роками витримав дванадцять видань в Україні та за кордоном. Улюблена премія Василя Шкляра – «Автор, чиїх книжок найбільше вкрали з книгарень». 
Нещодавно Президент видав указ про святкування 95-річчя перемоги українських Січових стрільців на горі Маківка. Про що не забарилася висловитися Росія, назвавши таке святкування "недружнім кроком”. 
«Дивно, як політична вистава з анфемою, влаштованою Мазепі Петром I для здійснення певних завдань, на три сторіччя вкорінявся в свідомості більшості російських істориків. Прокляття «зради» - звинувачення, яке сприймалося сучасниками, лише як привід для знищення автономії України, набуло форми аксіоми і незаперечного гріха», - це не пасаж з виступу Ющенка або Філарета. Це питання, яке ставить російський дослідник Тетяна Таїрова-Яковлєва, що написала книгу «Мазепа» (видана в серії "ЖЗЛ”) - історично вивірену біографію гетьмана Івана Мазепи, - в передмові до своєї книги. 
Серед білого дня у присутності багатьох свідків на центральній площі Тернополя було вщент зруйновано агітаційний намет Компартії України. Виконавці цієї операції, члени обласної організації націоналістичного об'єднання «Тризуб», також ліквідували червоний прапор, що майорів над наметом, та всі агітаційно-пропагандистські матеріали, а одного з юних агітаторів привселюдно «покарали» прадідівським способом — несильно побили ремінцем по тому місцю, звідки ноги ростуть. Як повідомив «УМ» керівник обласного «Тризуба» Юрій Махов, це було суто символічне побиття. Водначас він заявив: «Це вперше за всю історію незалежної України комуністи вдалися в Тернополі до такої прямої агітації, що є знущанням над нашим народом. «Тризубівці» вважають своїм обов'язком не допустити такого знущання, тому я прийняв рішення про ліквідацію цього намету. Кілька днів тому ми вжили подібних попереджувальних заходів, але це не допомогло, тож цього разу вдалися до радикальніших методів. Ми не боїмося покарання, бо правда на нашому боці — ми відстоювали честь усіх українців!» Після вчиненого хлопці, одягнуті в чорні однострої, нікуди не тікали, а коли
