Головна

Реєстрація

Вхід
Субота, 27.04.2024, 13:59
Вітаю Вас Гість | RSS
МЕНЮ
Категорії цікавого
Загальні новини [0]
Резонанс [43]
Економіка і внутрішня політика [139]
Міжнародна економіка [27]
Геополітика [11]
Енергетична безпека [25]
Бізнес [5]
Особистості [13]
Козацькому роду нема переводу [13]
Культурний простір [3]
Соціум [32]
Корупція [19]
Система, що пронизує всю державу
Освіта [23]
Життя... [8]
Екологія [5]
Це варто прочитати [6]
Це варто послухати/побачити [14]
Не салом єдиним... [6]
Гу-мор [0]
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Форма входу
Головна » 2010 » Лютий » 21 » Чорні Ворони
07:39
Чорні Ворони
Справжні борці за незалежність України - Чорні Ворони степів
 
Микола Скляр (Шкляр) - отаман Чорний Ворон, народився у м. Жовті Води, Катеринославської губ.
 — жовтень 1920, с. Розумівка Чигиринського пов. Київської губ., тепер Олександрійський р-н Кіровоградської обл.).
 — військовий діяч часів УНР, повстанський отаман (1919 – 1920),
 — командир кавалерійського полку, другий помічник командувача Кримського корпусу Повстанської армії Нестора Махна, командир ударно-розвідувального загону Степової дивізії Костя Блакитного (серпень – жовтень 1920).

Навчався в Катеринославському гірничому інституті.
У травні-липні 1919 року взяв участь у повстанні отамана Матвія Григор'єва проти "комуни і чрезвичайок".
З серпня 1919 року – сотник Повстанської армії Нестора Махна. Невдовзі Скляр стає другим помічником командувача Кримського корпусу Повстанської армії, згодом – командиром кавалерійського полку. "Называл себя анархистом, но в организации не состоял... Петлюровец", – таку оцінку Чорному Ворону дав начальник штабу Повстанської армії (махнівців) В. Бєлаш.
Від середини 1920 року Чорний Ворон – командир ударно-розвідувального загону Степової дивізії Костя Блакитного. Ударно-розвідувальний загін Степової дивізії складався зі 150 – 250 кінних і 20 тачанок із кулеметами. Загін Чорного Ворона складався переважно з колишніх махновців, які покинули чорні прапори і перейшли під жовто-блакитні. Воронівці мали добрий досвід партизанської боротьби. Були одним з кращіх підрозділів Степової дивізії.
Разом з Степовою дивізією звільняв південь та центр України від більшовиків.
Після з'єднання Степової дивізії з загонами отаманів Холодного Яру, 24 вересня 1920 року в Медведівці, був присутній на раді отаманів, в ній узяли участь командири Степової Дивізії, отамани Холодного Яру, Чорного Лісу, інших регіонів. На цій нараді Костя Блакитного було обрано Головним отаманом усіх повстанських загонів Холодного Яру і околиць.
Отамани, зібравши понад тридцять тисяч козаків-повстанців почали обговорювати можливість походу на Київ - щоб вибити більшовиків зі столиці УНР. Особливо наполягав на цій ідеї Чорний Ворон. Та все ж більшість отаманів не хотіли відриватися далеко від своїх околиць. Тому вирішено було залишатися в тилу Красної армії, руйнувати її комунікації та нищити живу силу.
На той час повстанці Поділля, Холодного Яру, Херсонщини, Катеринославщини, Уманщини, Таращанщини повністю нейтралізували на своїй території діяльність Красної армії.
Восени 1920-го року, після підписання мирного договору з Польщею у більшовиків з'явилась можливість перегрупувати сили і спрямувати Кінну армію Будьоного на південь України.
Невдовзі до степовиків дійшли чутки, що будьонівці палять їхні села, розстрілюють родини повстанців. Козаки почали вимагати від отамана вести їх назад - виручати рідних.
В жовтні 1920 року Кость Блакитний склав із себе повноваження Головного отамана Холодного Яру та вирушив в Катеринославську губернію на чолі Степової дивізії.
В середині жовтня - в районі с. Сентова маршрут Степової дивізії перетнувся з маршрутом Кінної армії Будьонного, що із заходу йшла на південь України для боротьби з Врангелем. Командир ударно-розвідувального загону Степової дивізії Чорний Ворон, першим зустрів ворога. Вміло скерувавщи свій загін, відволікши близько двох тисяч будьоновців, Чорний Ворон повів їх у протилежний від Степової дивізії бік. В нерівному бою отаман Чорний Ворон та більшість бійців його загону загинуло.
Але тактичної мети було досягнуто: відволікши своїм нападом увагу, вони дали можливість Степовій дивізії вийти в район свого формування (Верблюжка – Варварівка – Водяна – Петрове) і захистити своїх рідних від червоного терору.
 

Чекірда́ Ві́ктор (псевдонім Чорний Ворон), народився 11 листопада 1894 р. с. Іванківці Проскурівського повіту Подільської губернії (тепер Хмельницька область),
— військовий діяч часів УНР, подільський повстанський отаман.

Віктор Чекірда (отаман Чорний Ворон) народився 11 листопада 1894 року в родині селян Оникія і Єфросинії в с. Іванківці Проскурівського повіту Подільської губернії (тепер Хмельницька область).
В 1911 році закінчив шість класів Проскурівської міської школи. 1913 року здав екстерном екзамен в реальній школі ще за два роки.
Після цього влаштувався урядовцем у казенній палаті Кам’янця-Подільського.
На початку 1915 р. Віктора Чекірду мобілізували до війська. Після закінчення Першої київської школи прапорщиків, виїхав на фронт.
Після Лютневої революції брав активну участь в українізації частин російської армії.
Служив в лавах Армії УНР. Є лицарем трьох українських орденів: Залізного хреста, Хреста Симона Петлюри та Воєнного хреста.
Учасник Першого зимового походу Армії УНР.
З 1920 - Подільський отаман, діяв на чолі партизанського загону. У листопаді 1920 року, після Ризького договору Польщі з більшовицькою Росією, коли українська армія змушена була перейти через Збруч, повертається на Поділля. Як отаман Чорний Ворон веде боротьбу з більшовиками.
Організовує українське національне запілля на Поділлі. Контактував із Повстансько-партизанським штабом Юрка Тютюнника, який займався підготовкою повстання в Україні.
Неодноразово переходив радянсько-польський кордон, координував перемовини Уряду УНР з повстанськими отаманами та українським підпіллям. Передав особисто в руки секретний пакет комдиву 41-ї совєтської дивізії Володимиру Стойкіну, який контактував зі штабом української армії.
Легалізувався під різними прізвищами, на різних посадах. Працював заступником заготівельного відділу в Томашполі Ямпільського повіту, потім "начальником міліції на 4 волості”, але відчувши пильну уваги ЧК, мусів залишит службу. Знову під іншим прізвищем влаштувався на цукроварню.
Партизанський загін Чорного Ворона був непостійним, козаки збиралися лише на акції. Нальоти здійснювали вночі, атакували переважно відділки ЧК, нищачи ворога, документацію та майно. Випускали політв’язнів. Вів розвідувальну діяльність.
В листопаді 1921 року Віктор Чекірда виїхав до Польщі зі звітом до українських військових інституцій.
В березні 1922 року - повернувся на Велику Україну. Продовжував "відплатні акцій" - напади на підрозділи ЧК, каральні батальйони, тюрьми на Поділлі.
Для знищення українського запілля та повстанського отамана, ЧК почало реалізовувати спеціальну операцію.
Для знищення Чорного Ворона було вислано "цілий радянський карний полк”. В бою біля с. Іванівки, що неподалік Яруги на Дністрі, його загін розгромив полк чекістів. Але під час бою отамана поранили.
Був змущений перебратися до Польщі. З таборів для інтернованих хотів знову вирушити до України, але більшовики до того часу вже айже знищили національний збройний опір на своїй території. Крім того, керівництво УНР в екзілі вже не бачило реальних можливостей організувати нове повстання.
Спочатку переїхав до Чехії.
В 1924 році поступив до Української господарської академії в Подєбрадах на економічно-кооперативний відділ. Але через хвороби, набуті під час збройної боротьби, 4 липня 1925 року вимушений був залишити навчання.
Пізніше студіював у господарчій школі в Рожнові (Чехословаччина).
Після Другої світової війни був Німеччині. Потім тринадцять років жив у Парагваї. Заснував тут молочну ферму.
Згодом виїхав до США. Співпрацював із журналом "Дороговказ” (Торонто) – органом вояцької думки і чину, до редакції якого надіслав чимало спогадів про свою партизанську діяльність.
У листопаді 1964 році редакція "Дороговказу” привітала сотника Армії УНР Віктора Чекірду з 70-літтям та надрукувала невеликий фрагмент одного з його спогадів.
Подальша доля невідома.
 

Черне́нко Плато́н Петро́вич (псевдонім Чорний Ворон), народився на Криворіжжі (? )
— військовий діяч часів УНР, повстанський отаман.

Фельдшер загону та Комендант штабу отамана Іванова (до 1921).
У травні – червні 1920 року полк Іванова приєднався до Олександрійської (Степової) дивізії Костя Блакитного. До пізньої осені 1920 р. - разом із загоном Іванов перебував у лавах Степової дивізії. Потім загін приєднався до війська республіки Холодного Яру.
Як комендант штабу, багато зробив для збільшення кількістного складу військового підрозділу. Його ряди весь час зростали. Цьому сприяли й репресії совєтської влади, яка, боролася не стільки з повстанцями, скільки зі всім українським в цілому.
Загін діяв спільно з отаманом Лютим (Ялисеєм Черевиком), пізнише з отаманом Андрієм Гнибідою (Чорновусом) та полковником Костянтином Здобудь-Волею.
У Криворізькому повіті повстанці не тільки наскакували на продзагони, роззброювали міліціонерів, затримували ЧКістів, а й проводили агітаційну роботу. Посилали у навколишні села своїх представників із закликами не здавати продовольчого податку і зі зброєю захищати свої права.
В кінці 1920 - напочатку 1921 років ЧК розроблює та починає реалізовувати ряд спецоперацій щодо підриву українського визвольного руху та ліквідації його лідерів. Чекісти вистежили і вбили Іллю Іванова.
Після вбивства отамана, на початку 1922 року, керівництво загону перебрав на себе Платон Черненко (назвавшись - отаман Чорний Ворон).
1922 року під його командою було 200 вершників, що мали на озброєнні 5 кулеметів. За три-чотири дні міг посадити на коні ще 200 чоловік. Діяв у Новоустинівській, Новобузькій волостях та у всьому Криворізькому повіті.
До його загону приєднується Костянтин Здобудь-Воля і вони спільно ведуть підготовку до нового повстання. З цією метою Здобудь-Воля вирушає по півдню України для налагодження зв'язків з іншими отаманами. Зв'язуючою ланкою та координатором цих контактів є Чорний Ворон, що висилає своїх кур'єрів до повстанських отаманів.
В цей же час ЧК розробило та приступило до реалізації спецоперації з остаточної ліквідації українського повстанського руху Холодного Яру та Чорного Лісу, та фізичного знищення повстанських отаманів.
17 серпня 1922 року до Товстої могили, що неподалік с. Варварівки, прибули на Раду отаманів Чорний Ворон (Черненко), Василь Шкляр, Лютий (Ялисей Черевик), Степан Бондаренко, Іван Філоненко, Сергій Клепач, Йосип Коваль, Корній Манько, Олександр Воїнов-Ґонта, Яремчук, Стулій та Кость Здобудь-Воля. Там, за допомогою зрадників, їм було представлено засланих чекістами нових «представників Уряду УНР», Петра Трофименко (що став командувачем, придуманної чекістами «Чорноморської повстанської групи» під псевдонімом «генштабу полковник Гамалія») та «сотника Завірюху» (начальника штабу групи чекістів Терещенка). Нажаль, більшість отаманів висловилися за підпорядкування «штабу Гамалії».
Подальша доля отамана Черненка невідома. За деякими даними - йому вдалося зникнути з поля зору ЧК і легалізуватися.
 

Іва́н Я́кович Черноу́сов (псевдонім Чорний Ворон), народився поблизу Товмача на Шполянщині— 29 жовтня 1922 (?).
— військовий діяч часів УНР, повстанський Отаман Звенигородщини і Холодного Яру, командир Лебединського полку Холодноярської республіки.

Активні військові дії проти більшовиків розпочав на початку 1920-х.
В 1921 — 1922 роках — повстанський отаман.
Писав відозви у вигляді віршів. Збереглася одна з його відозв — «До населення України», підписана трьома отаманами — Чорним Вороном, Білою і Ламай-Ярмом.
В 1921 році — в його загоні постійно було, не менше, 150 піших і 25 кінних козаків, добре озброєних.
Оперував Чорний Ворон у Звенигородському, Черкаському, Чигиринському повітах Київської губернії, зокрема в Холодному Ярі, лісі Чута, в Лебединських та Шполянських лісах, у районі сіл Товмач, Водяне, Шестаківка, Мліїв, Виноградського монастиря, містечок Городище, Білозір'я, Сміла, Златопіль, Мокра Калигірка, міст Єлисаветграда, Черкас, Чигирина, залізничних станцій Сердюківка, Знам'янка, Шестаківка та ін. Політичне гасло: «Бий комуністів і кацапів».
Деякий час знаходився в Мотусовському лісовому районі. Начальником штабу був Бондаренко, помічниками Лихолай, Куманець. Чорний Ворон діяв разом з Іллєю Івановим.
В 1922 р. полк Чорного Ворона входив до складу Холодноярської повстанської організації. На той час Холодноярська республіка діяла під проводом Ларіона Завгороднього. На той час Завгородньому підпорядковувались отамани Мефодій Голик-Залізняк, Денис Гупало і Чорний Ворон (Лебединський), які фактично були заступниками керівника Холодноярської республіки.
Влітку 1922 року ці загони почали називатися полками: Чигиринський полк Мефодія Голика-Залізняка, Чорноліський полк Дениса Гупала, Лебединський полк Чорного Ворона. Загальне керівництво здійснював Головний Отаман Холодного Яру Герасим Орел-Нестеренко.
Отамани Холодного Яру та Чорного Лісу мали сильний авторитет та значну підтримку у місцевого населення. В зв'язку з неможливістю перемогти український національний рух, в ЧК розробили спеціальну операцію з нейтралізації та захоплення повстанських отаманів. Колишні петлюрівці, а тепер секретні агенти ЧК Трохименко (Гамалія) та Терещенко (Завірюха-Степний), в середині 1922 року, вже вийшли на отаманів Холодного Яру. Чекісти представились як представники Уряду УНР.
Іван Черноусов (як і Денис Гупало, що вмовляв Ларіона Завгороднього, не їхати на «з'їзд») запідозрив пастку у діяв Гамалії-Завірюхи. До Звенигородки на нараду, організовану чекістами, він не поїхав, хоч його і наполегливо запрошували.
29 вересня 1922 року — чекісти, на інспірованому «з'їзді отаманів» у Звенигородці, заарештували Ларіона Завгородного, Дениса Гупала, Мефодія Голика-Залізняка, Трохима Компанійця, Василя Ткаченка, Костянтина Здобудь-Волю, Івана Ляшенка, Григорія Яковенка, Юрія Дробатковського, Леоніда Мушкета, та інших провідних діячів Холодного Яру та Чорного Лісу.
Після цих трагічних подій, керівником Другої округи Холодноярської організації (ніким не обраним) став de facto Чорний Ворон. Першою округою керував Герасим Орел-Нестеренко, який також не поїхав на чекістський «з'їзд».
Наприкінці 1922 року, як Отаман Звенигородщини і Холодного Яру, він оперував у районі Знам'янки, Білозір'я, Товмача, Шестаківки, Єлисаветграда, Златополя і безпосередньо в Холодному Яру.
Подальша доля невідома.
В оперативному зведенні Кременчуцького штабу ЧОН за 8 листопада 1922 р. зазначається, що Чорний Ворон вбитий 29 жовтня 1922 р. біля с. Москаленки в 25 км від Сміли, а труп його буцімто опізнали селяни й «амністовані бандити».
Однак є й інші свідчення — у «Доповіді про політичний стан Черкаського округу з 1926 р.» стверджується, що загін Чорного Ворона було ліквідовано 6 червня 1925 року.
 
http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%BA%D0%BB%D1%8F%D1%80_%D0%9C%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B0
http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A7%D0%B5%D0%BA%D1%96%D1%80%D0%B4%D0%B0_%D0%92%D1%96%D0%BA%D1%82%D0%BE%D1%80
http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A7%D0%B5%D1%80%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE_%D0%9F%D0%BB%D0%B0%D1%82%D0%BE%D0%BD_%D0%9F%D0%B5%D1%82%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87
http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A7%D0%B5%D1%80%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE_%D0%9F%D0%BB%D0%B0%D1%82%D0%BE%D0%BD_%D0%9F%D0%B5%D1%82%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87
http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A7%D0%BE%D1%80%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D1%83%D0%B7%D1%8C%D0%BA%D0%BE_%D0%86%D0%B2%D0%B0%D0%BD_%D0%AF%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87
Категорія: Козацькому роду нема переводу | Переглядів: 2913 | Додав: Semson
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Пошук
Календар
«  Лютий 2010  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
Архів цікавого
Друзі сайту
Copyright MyCorp © 2024
Сайт управляється системою uCoz